
Диференціювання — це метод обчислення співвідношення приросту залежної змінної по відношенню до приросту незалежної змінної x. Це співвідношення приростів називається похідною функції y по змінній x. Якщо говорити більш точно, залежність y від x означає, що y функція від x. Ця функціональна залежність часто позначається y = ƒ(x), де ƒ позначає функцію. Якщо x та y дійсні числа, і якщо графік функції y зображено відносно x, похідна дорівнює нахилу дотичної до цього графіка в кожній точці.
Теорема 1. Похідна сталої дорівнює нулю, тобто якщо у = с, де с = const, то
.
Теорема 2. Похідна алгебраїчної суми скінченної кількості диференційовних функцій дорівнює алгебраїчній сумі похідних цих функцій:
.
Теорема 3. Похідна добутку двох диференційовних функцій дорівнює добутку першого множника на похідну другого плюс добуток другого множника на похідну першого:
.
Теорема 4. Сталий множник можна виносити за знак похідної:
, де
.
Теорема 5. Якщо чисельник і знаменник дробу диференційовні функції (знаменник не перетворюється в нуль), то
похідна дробу також дорівнює дробу, чисельник якого є різницею добутків знаменника на похідну чисельника і чисельника на похідну знаменника, а знаменник є квадратом знаменника початкового дробу:
.
Зауваження. Похідну від функції
, де
, зручно обчислювати як похідну від добутку сталої величини
на функцію u (x):
.
Приклад. Обчислити похідну для функції у = tg x.

Таким чином,
.
Похідна складної функції. Нехай у = f (u), де
, тобто
. Функція f (u) називається зовнішньою, а функція
— внутрішньою або проміжним аргументом.
Теорема 6. Якщо у = f (u) та
— диференційовні функції від своїх аргументів, то похідна складної функції існує і дорівнює
.
Таким чином, похідна складної функції дорівнює добутку похідної зовнішньої функції за проміжним аргументом на похідну проміжного аргументу за незалежною змінною.
Похідна неявної функції. Нехай рівняння F (x; y) = 0 визначає у як неявну функцію від х. Надалі будем вважати, що ця функція — диференційована.
Продиференціювавши за х обидві частини рівняння F (x; y) = 0, дістанемо рівняння першого степеня відносно
. З цього рівняння легко знайти
, тобто похідну неявної функції.
Приклад. Знайти
з рівняння
.
Оскільки у є функцією від х, то у2 розглядатимемо як складну функцію від х, тобто
.
Продиференціювавши по х обидві частини заданого рівняння, дістанемо:
. Звідси
.
Похідна оберненої функції. Нехай задані дві взаємно обернені диференційовні функції
у = f (х) та
.
Теорема 7. Похідна
оберненої функції
по змінній у дорівнює оберненій величині похідної
від прямої функції
.
Приклад. Обчислити похідну для функції
.
l Задана функція обернена до функції
.
Згідно з теоремою 7 можна записати:
.
Звідси
.
Якщо в останньому виразі замість у записати х, то дістанемо:
.
Похідна параметрично заданої функції. Нехай функцію
від
задано параметричними рівняннями:
.
Припустимо, що функції
мають похідні, і що функція
має обернену функцію
, яка також є диференційовною. Тоді визначену параметричними рівняннями функціональну залежність
можна розглядати як складну функцію
,
(
— проміжний аргумент).
На підставі теорем 6 та 7 маємо:
,
.
Звідки
або
.
Знайдена формула дає можливість знаходити похідну
від параметрично заданої функції, не знаходячи явної залежності ![]()
Приклад. Функцію
від
задано параметричними рівняннями:
.
Знайти похідну
: а) при будь-якому
; б) при
.
а)
;
б)
.